Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 903/817/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Айслаг"на постановувід 23.12.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 903/817/14господарського суду Волинської областіза позовомПриватного підприємства "Айслаг"доЛуцького підприємства електротранспортупростягнення 93 302,52 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Процик В.І. (довіреність № 07 від 20.01.2015) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Кравчук А.М.) від 17.09.2014 у справі № 903/817/14 позов задоволено частково; стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту на користь Приватного підприємства "Айслаг" - 93 302,22 грн заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 1 866,04 грн витрат по сплаті судового збору; в позові на суму 0 грн. 30 коп. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Розізнана І.В., судді - Грязнов В.В., Мельник О.В.) від 23.12.2014 рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2014 у справі № 903/817/14 змінено; стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту на користь Приватного підприємства "Айслаг" 12 013,16 грн заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 240,26 грн судового збору за розгляд позовної заяви; в решті рішення залишено без змін; стягнуто з Приватного підприємства "Айслаг" на користь Луцького підприємства електротранспорту 120,13 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, а рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2014 у справі № 903/817/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.509, 536, 627, ч.5 ст.694, ст.ст.712, 1057 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення 93 302,52 грн відсотків за користування товарним кредитом. Позовні вимоги вмотивовано посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе згідно з договором поставки №307 від 17.09.2009 зобов'язань по сплаті відсотків за користування товарним кредитом.

Судами встановлено таке.

Між Луцьким підприємством електротранспорту (покупець) та Приватним підприємством "Айслаг" (постачальник) укладений договір поставки №307 від 17.09.2009 (надалі - Договір а.с.9-10).

Відповідно до п.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити та передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (надалі товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. Договору документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору.

Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору загальна сума поставки: 5 000 000 грн, в т.ч. 20% ПДВ.

Згідно п.5.1. Договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Відповідно до п.5.2. Договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1. даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3. даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості (п.5.3. Договору).

Відповідно до п.5.4. Договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного договору.

Сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу проценти та неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання (п.5.6. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010. Закінчення строку дії не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились не виконаними (п.п.7.1., 7.2. Договору).

10.02.2010 сторонами укладено угоду про зміну умов договору поставки №307 від 17.09.2009, згідно якої загальна сума поставки становить 35 000 000,00 грн; строк дії даного договору продовжено до 31.12.2014 (а.с.11).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, зокрема, що підтверджується накладними на відвантаження палива №000018, №000019 від 08.01.2014 (а.с.12, 16) та довіреностями на отримання товару №№01, 02 від 02.01.2014 (а.с.12-13, 16-17) на суму 40 043,87 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконав, оплату за поставлений товар на день пред'явлення позову не здійснив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із їх законності і обґрунтованості.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, стягнувши 12 013,16 грн. заборгованості по оплаті процентів за товарним кредитом, виходячи із того, що в силу положень цивільного права особа, порушивши умови договору, не може бути одночасно правомірним користувачем чужих грошових коштів та порушником виконання грошових зобов'язань для якої нараховуються як відсотки за користування чужими грошовими коштами так і пеня; неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару, тому стягненню підлягають проценти за користування товарним кредитом за період з 09.01.2014 по 07.02.2014.

Касаційна інстанція відзначає таке.

Предметом розгляду в даній справі є прострочена заборгованість по процентам за товарним кредитом у розмірі 93 302,52 грн, що нарахована позивачем за період з 08.01.2014 (день відвантаження товару) по 28.08.2014 (дата складання позовної заяви).

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 8 Договору.

Так, відповідно до пункту 8.1. Договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної угоди.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У пункті 5.2. Договору сторони передбачили, що у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1. даного Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3. даного договору.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Касаційна інстанція вважає помилковим висновок Рівненського апеляційного господарського суду про те, що поставлений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту лише строком на 30 днів з дня поставки товару, оскільки умови Договору, зокрема, п.8.1., встановлюють відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань у вигляді пені за кожен день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови, що на думку апеляційного суду доводить факт неправомірного користування неоплаченими грошовими коштами, які відповідають ціні поставленого товару, після збігу цього строку, а, отже, і факт припинення з цього моменту товарного кредиту.

Так, згідно ст.536 ЦК України, на яку є посилання у ч.5 ст.694 ЦК України, проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами, і не є відповідальністю.

Пеня є відповідальністю за порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України) і за умовами Договору нараховується за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної угоди, тобто по факту протиправних дій, а не на суму, що відповідає ціні товару, а тому висновок апеляційного суду, що проценти, встановлені п.5.2. Договору, та пеня, встановлена п.8.1. Договору, не можуть застосовуватись одночасно, оскільки у них одна і та саме база нарахування, є неправомірним, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на наведене постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Судовий збір за подання апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в сумі 812,89 грн, виходячи із розрахунку: 903 302,22 - 12 013,16 = 81 289,06 (оспорювана сума); 81 289,06 х 2 / 100 = 1625, 78 (ставка, виходячи із оспорюваної суми); 50 відсотків від 1 625,78 дорівнює 812,89.

За платіжним дорученням №20 від 08.01.2015 (банк платника АТ "Райфайзен банк Аваль" у м. Києві; отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897) позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 307,00 грн. Надлишково сплачений судовий збір в сумі 494,11 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Айслаг" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 903/817/14 - скасувати.

Рішення Господарського суду Волинської області від 17.09.2014 у справі № 903/817/14 залишити в силі.

Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту на користь Приватного підприємства "Айслаг" 812,09 (вісімсот дванадцять грн 89 коп) в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повернути Приватному підприємству "Айслаг" 494,11 грн. (чотириста дев'яносто чотири грн 11 коп) надлишково сплаченого судового збору згідно квитанції №20 від 08.01.2015(банк платника АТ "Райфайзен банк Аваль" у м. Києві; отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897).

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Яценко